• Подання
    Подання
  • До закінчення залишилось
    Розгляд і доопрацювання
    Розгляд і доопрацювання
  • Голосування
    Голосування
  • Оголошення переможців
    Оголошення переможців
  • Планування і реалiзацiя
    Планування і реалiзацiя

Великими літерами і вголос

Завдяки активній громаді у Києві з’явився унікальний бібліотечний простір для слабозорих і незрячих

Газета "День"

Літній книголюб зможе перечитати збірку улюбленого поета, збільшивши сторінки на екрані спеціального пристрою. Незряча людина «прочитає», наприклад, онлайн-версію журналу завдяки синтезатору мови. Так працює Biblio Hub для людей з проблемами зору, який з’явився у київській бібліотеці імені Павла Тичини завдяки ініціативі Катерини Макарчук. Катерина подала такий проект на другий Громадський бюджет Києва, його підтримали 812 людей і от наприкінці червня інклюзивний простір запрацював.

Важливу роль в оформленні ідеї зіграли історії двох хлопців із проблемами зору. Один із них – Павло, який втратив око на війні, на Донбасі. «Коли я познайомилася з тим хлопцем ще у 2014 році, то побачила, як йому складно продовжувати жити з цією проблемою. Він професійний військовий, тож від його стану здоров’я залежали і його кар’єра, і майбутнє загалом, - розповідає Катерина. – Втім, не можу сказати, що весь час думала про ідею такого простору. Ідея виникла спонтанно, а потім ще прочитала історію хлопця, який також не бачить – не тотально, а має дуже поганий зір. І у нього не було ніякого обладнання, щоб якось покращити своє життя. Ці дві історії і лягли в основу моєї ідеї».

Катерина входить до громадської організації «Микільська Слобідка», й учасники  цієї ініціативи допомагали їй під час голосування за проекти Громадського бюджету. Разом «у дощ і сніг» вони агітували людей на вулиці, щоб ті підтримали задумку з інклюзивним простором. Зрештою, проект потрапив до переліку переможців, на початку цього року надійшли кошти на його втілення (бюджет склав близько 400 тисяч гривень) і робота почалась.

Простір розташовується у Центральній районній бібліотеці імені Павла Тичини, що у Дніпровському районі Києва. «Оскільки я тут мешкаю, вирішила, що це буде найкращим місцем для реалізації такого проекту, - пояснює Катерина Макарчук. - Керівництво бібліотеки, загалом її колектив підтримали ідею і дуже допомагали мені. Крім того, у бібліотеці триває ремонт – це ніяк не залежить від Громадського бюджету, але все-таки тут створюється сучасний простір. І мій проект - як доповнення до того комфортного простору».

Слабозорі – не лише люди, які через певні хвороби дуже погано бачать. Нерідко зір втрачається з віком, тому спеціальне обладнання допоможе і літнім людям. Для слабозорих закупили два відеозбільшувача - пристрої, які можуть вивести на екран і збільшити будь-яку книжку у бібліотеці, також можна змінювати колір і розмір літер. Для незрячих встановили програму з синтезом мови, яка може зчитати будь-який текст на комп’ютері. «Єдине, програма розмовляє багатьма мовами - є російська, англійська, французька, німецька, але, на жаль, немає української, зробити це дуже дорого, - додає Катерина. - Щоб замовити синтез мови українською, потрібні, мабуть, інтерес держави та її залучення. Але поки це стоїть на місці. Можливо, такий проект стане поштовхом, і щось у цьому плані буде зроблено».

Спочатку проект Катерини передбачав встановлення у бібліотеці табличок шрифтом Брайля. Але ремонт установи і так це передбачав, тому кошти на таблички вклали в обладнання.

«Для мене найстрашніше було - співпраця з державними установами, але завдяки моєму розпоряднику коштів, управлінню культури і туризму Дніпровського району, усе пройшло гладко. В управлінні мені завжди допомагали з різними питаннями, наприклад, якщо треба було змінити щось у кошторисі, пояснювали, як проходить тендер», - зазначає Катерина.

У бібліотеці вже були і слабозорі, і незрячі люди. Перші відгуки хороші. За словами ініціаторки проекту, подібних просторів в Україні, зокрема у Києві, обмаль, для столиці такий куточок – фактично унікальна річ. «Загальна проблема України - нічого не облаштовано для людей з особливими потребами. Практично ніде немає пандусів, інфраструктура не пристосована для незрячих. Скажімо, світлофори повинні «розмовляти», а у нас, певно, лише кілька світлофорів обладнані синтезаторами мови. Мабуть, людям із особливими потребами навіть було важко дістатися до нашого простору у день відкриття», - розмірковує Катерина.

Цього року активістка також подала проект на Громадський бюджет, він стосується встановлення обмежувачів для паркування на Микільській Слобідці. Загалом жителі цього району не тільки давно намагаються захистити місцину від забудов, а й втілюють різні проекти, щоб покращити життя громади. Завдяки першому Громадському бюджету тут облаштували скейт-парк і провели реконструкцію Зони здоров’я на пляжі, завдяки другому – власне, обладнали бібліотеку для слабозорих, створили інклюзивний майданчик на березі Дніпра, оновили спортивний двір біля будинку і облаштували невеличке приміщення біля ЖЕКу. Цього року на Громадський бюджет активісти «Микільської Слобідки» подали ще п’ять проектів.

Катерина мріє, щоб обладнання, яке встановили завдяки її проекту, було у кожній районній бібліотеці. Вона каже: «Можливо, проект покладе початок державній програмі для людей із проблемами зору. Це було б неймовірно!»

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Руслана КАНЮКИ, «День»